Напад на Римсько-католицький храм у с.Дніпрове

Протягом довшого часу особи, які пораються поверненням храму, піддавалися різним способам залякування: їм не дозволяли їхати маршруткою, що підвозить людей з цього села до найближчої зупинки в аеропорту (коло 10 км.); чинився тиск на адміністрацію фірми, де працює одна з парафіянок, щоби домогтися її звільнення з роботи, бо фірма вельми зацікавлена придбати землю, яку хочуть повернути собі місцеві католики.

Громада, що в переважній більшості складається з нащадків баварських німців, мешкає в селі Дніпровому (колишня назва – Ямбург) у мирі і злагоді з іншими односельцями вже понад двісті років. Як свідчать історичні документи, 1913 року парафія нараховувала понад сім тисяч вірних. Костел служив також довколишнім селам, мешканці яких були переважно польського і німецького походження. Вони численно приходили на святі Меси. Саме тут протягом кількох років душ пастирську діяльність провадив о. Яків Розенбах, який як „ворог народу” 1937 р. був розстріляний на Соловках, віддавши життя за віру і вірність католицькій Церкві.

Одна із мешканок села з хвилюванням згадує костел, коли вона у дитинстві разом зі своєю мамою приходила до його голих стін, щоб поприбирати в ньому і поставити там квіти. Галина Іллєнзеєр згадує свою мати, яка наказувала свої дітям, щоб вони не гралися в храмі і на цвинтарі, адже „цією землею ходять янголи”.

Коли з'явилися важкі трактори, щоб металевими тросами зруйнувати стіни святині, ця жінка захищала костел закриваючи собою дорогу.

Вона померла прийнявши Святі Таїнства з рук монаха капуцина, який перед кількома днями віднайшов загублену серед сел Дніпропетровщини (Катеринославщини) цю невеличку католицьку спільноту.

Напад на святиню, яку побудовано власним коштом і власними силами, парафіяни переживають особливо боляче. Поруч з храмом знаходяться могили близьких для них людей, які вже частково знищені завдяки байдужному ставленню місцевої влади. Отець-єпископ Станіслав Падевський, ординарій Харківсько-Запорізький виражає гострий протест з приводу паплюження католицької святині і неповагою до прав цієї релігійної і національної меншини в Дніпропетровській області.

Виникла ситуація підтверджує і тенденцію негативного ставлення влади до католиків і національних меншин. Найліпшим доказом цьому є відмова у підтримці католицькій громаді м. Дніпропетровська в її зусиллях добитися повернення храму, незаконно приватизованого у 1997 р.

Згоріла споруда храму у Дніпропетровську стоїть пустою, вікна повибиті, а сам він що раз то більше занепадає. Дніпропетровським католикам зостається лише надія, що їхнє конституційне право на свободу віросповідання такі колись буде зауважене і справедливо вирішене міськими і обласними владами.

___________________

* Католицькою громадою в с. Дніпрове опікуються брати капуцини, які працюють в Дніпропетровську. Вони регулярно приїжджають туди вже з 2004 р., щоб служити мешканцям цього села, які довгий час були позбавлені можливості задовольняти потреби релігійного життя.

__________________________________________

ЛИСТ ДО ПРЕЗИДЕНТА

п. Президенту України
В.А. Ющенко
01220 м.Київ, вул. Банкова, 11.

Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!

З болем повідомляю, що у ніч з 13 на 14 грудня в селі Дніпрове Дніпропетровської області, був скоєний злочин проти Римсько-Католицької Церкви. Тут на фундаменті зруйнованого в 1985 році костелу було збудовано провізоричну каплицю. Проте невідомі люди вчинили напад, і зруйнували нові стіни, та завалили дах. Залишилась руїна. Цей варварський акт є зневагою для Римо-католиків не тільки с.Дніпрове, але і цілої Дієцезії. Для спільноти католиків с.Дніпрового, в більшості німецького походження, які не мають церковного приміщення, напад на новозбудований храм є ущемленням їх прав, як національної меншини. Надіюсь на вашу інтервенцію з метою захисту прав людини в селі Дніпрове.

З повагою
владика Станіслав Падевський
Ординарій Харківсько-Запорізької Дієцезії

_______________________________________

Уповноваженому
Верховної Ради України з прав людини
вул. Інститутська 21, м.Київ, 01008

Заявник:

Єпископ ординарій Харківсько-Запорізький
Владика Станіслав Падевський
вул. Гоголя, 4, м. Харків, 61057
тел. (0)-0572-47-01-42,
е- mail: [email protected]

копія: European Ombudsman
Mr. Alessandro Del Bon
1 , avenue du President Schuman
BP 403
F – 67001 Strasbourg Cedex

Амбасадорові
Федеративної Республіки Німеччини
Р. Шеферсу
вул. Б.Хмельницького, 25, м. Київ, 01901

Апостольському Нунцієві
Його Високопреосвященству Архієпископу
Івану Юрковичу
вул. Тургенівська, 40, м. Київ, 01901
Апостольська Нунціятура в Україні

ЗВЕРНЕННЯ

про захист прав римо-католиків
с. Дніпрове Дніпропетровської області
на свободу віросповідання у зв'язку зі
руйнуванням культової споруди

Шановний Уповноважений
Верховної Ради України з прав людини!

Звертаюся до Вас, як назначений Папою Римським і підтверджений Урядом України Римсько-католицький єпископ, відповідальний за духовні та матеріальні справи Римсько-Католицької Церкви на території Дніпропетровської області, а також як чільник Харківсько-Запорізької дієцезії – невід'ємної частини Католицької церкви в Україні, до якої належить і село Дніпрове, з проханням відкрити провадження у зв'язку з руйнуванням в ньому культової споруди.

Історична довідка

У с. Дніпровому (колишня назва – Ямбург) Дніпропетровської області мешкає спільнота римо-католиків, переважна більшість якої складається з нащадків баварських німців, що живе у мирі і злагоді з іншими односельцями вже понад двісті років.

У цьому селі коштом місцевих парафіян на початку минулого століття був побудований Римсько-католицький Храм під покровом Успіня Пресвятої Богородиці. Храм був освячений моїм попередником Єпископом Йосипом Кесслером 1905 р. Як свідчать історичні документи Харківсько-Запорізької дієцезії 1913 р. місцева парафія нараховувала понад сім тисяч вірних. Храм також служив задоволенню релігійних потреб мешканців навколишніх сел - переважно німецького і польського походження.

В останні роки існування парафії душпастирську діяльність провадив отець Яків Розенбах, який після двох арештів був розстріляний на Соловках 1937 р., віддавши життя за віру і вірність Католицькій Церкві.

Храм, котрий пережив лихоліття жовтневого заколоту, громадянської і Другої світової війн був варварські зруйнований 1985 р. за наказом тодішньої місцевої влади.

Поруч з руїнами храму знаходиться цвинтар, територія якого була власністю місцевих римо-католиків. Громада шанує це свята місце і протягом трьох останніх років намагається повернути собі територію на якій знаходяться фундаменти зруйнованого храму, а також згаданий цвинтар з похованнями їхніх односельців.

Фактичні обставини справи.

На фундаментах зруйнованого храму восени поточного року місцеві римо-католики збудували невеличку культову споруду (каплицю).

У ніч проти 14 грудня 2006 р. невідомі особи зруйнували стіни каплиці і завали її дах.

Цей без перебільшення безпрецедентний варварський акт є зневагою релігійних почуттів римо-католиків не лише с. Дніпрового, але й всієї Харківсько-Запорізької дієцезії.

Спільнота католиків с. Дніпрового, більшість яких є німецького походження, трактує напад на новозбудований храм як обмеження права німецької національної меншини, бо іншої культової споруди в них немає.

На мою думку, однією з можливих причин зруйнування католицької святині може бути спроба залякати католицьких мешканців села з тим, щоби вможливити приватним структурам заволодіти цією земельною ділянкою.

З цього приводу я змушений був звернутися до Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації п. Н.М. Дєєвої з проханням захистити законні інтереси місцевих римо-католиків, але дістав суто формальну відповідь.

Невдовзі після цього й стався цей ганебний випадок для країни, яка заявляє про власні євроспрямування.

Якщо тепер не втрутитися в те, що відбувається у с. Дніпровому, то подібні дії в кінцевому підсумку можуть призвести до повного захоплення згаданої земельної ділянки приватною структурою, яка вже встигла відгородити загорожею її велику частину.

Це, на жаль, також підтверджує і тенденцію негативного ставлення влади до католиків і національних меншин, найбільш характерним прикладом чому є відмова у підтримці католицькій громаді м. Дніпропетровська в її зусиллях добитися повернення храму, незаконно приватизованого у 1997 р.

Таким чином, порушується встановлене ч. 1 ст. 35 Конституції України право безперешкодно відправляти релігійні культи і ритуальні обряди, а також встановлене ч. 2 ст. 21 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” право безперешкодно проводити богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії в культових будівлях, тобто будівлях, спеціально призначених для задоволення релігійних потреб громадян, не вживаються передбачені чинним законодавством заходи на повернення вірним римо-католикам с. Дніпрового належної їм земельної ділянки, а також на охорону місця поховань їхніх колишніх односельців.