Католики в Дніпропетровську на вулиці!

В центральній частині Дніпропетровська перед колишнім будинком Спорт лото можна було побачити невеликий гурт, приблизно 200 людей. Це місцеві Римо-католики відзначали Різдво. Будинок занедбаний, здається чекає на ремонт, на що вказує закинута зверху будівельна сітка. Стіни вже давно не фарбовані, обпалені, вікна побиті, зруйнована частину даху – це слід від пожежі в цій пам'ятці архітектури ХІХ ст.

На одній з колон перед входом є залишки плакату на якому зображений Павло Іванович Лазаренко – останній слід передвиборчої компанії.

Будинок, що був побудований в 1878 році на кошти тодішніх католиків тепер їм не належить. Був незаконно проданий Обласною Радою за часів згаданого Павла Івановича Лазаренка у 1987 році. Католики не змирилися із злодійством, яке було вчинене місцевою владою, і вже десятий рік боряться за свої ущемлені права. На сьогодні проти Обласної Ради подано позов до суду. Кожного року 25 грудня католики збираються на свято Різдва Христового разом зі своїми родинами, та всіма, хто прагне їх підтримати.

Ведучий Відправи єпископ Станіслав Падевськи з Запоріжжя не приховував надії на те, що спільна молитва дасть результат і Бог відчинить свій Дім для віруючих у Нього.

Деякі із зібраних на свято дуже хвилювалися за розкритий внаслідок пожежі дах костелу. Пожежа у пустуючій будівлі виникла влітку, дуже несподівано, і з дуже таємничих обставин.

Дійсний власник має дуже рішучі наміри виконати генеральний ремонт, але ще не отримав офіційних будівельних дозволів. Більш сміливі у здогадках говорять, що це Дніпропетровська метода - будувати на спаленому. Таким власне чином було зведено вже не перший будинок.

Чи у той час, коли суди вирішують – хто прав, пам'ятка архітектури і культова будівля просто перестане існувати???

Через розкритий дах падає сніг, через вибиті вікна закрадається мороз та волога. Колишній прекрасний храм сьогодні більш нагадує бідний Вифлеємський вертеп. Є лише одна різниця: до вертепу могли заховатися батьки з новонародженим Ісусом, а до храму католиків не пускають.

Католики у Дніпропетровську не самотні того року. Поруч з містом у селі Дніпрове, відбулася інша відправа. Невелика громада нащадків баварських німців, які залишились у тому селі вперше за 60 років могли знову співати улюблені різдвяні пісні і молитися у своєму храмі.

Ввечорі у день Різдва, католики зібралися у маленькій каплиці, яку самі на початку грудня побудували. Вона особлива тим, що:
- Збудована на залишках мурів старовинної Католицької святині, фундаменти якої були закладені в 1793 році
- Декілька днів перед цим – з 13 на 14 грудня було вчинено напад на храм, і зруйновано стіни, та повалено дах.
- Хрест, який увінчав невелику споруду – гордість та радість місцевих католиків був скинутий на землю, побитий.

Єпископ Станіслав, який від імені Римсько-католицької Церкви очолює релігійне життя дніпропетровщини, привіз із собою на відправу новий хрест. « Я дуже хотів Його поставити в тому розрушеному храмі. Сьогодні на ньому, у Ваших принижених релігійних почуттях, у порушених правах та свободах розіп'ятий новонароджений спаситель. Будемо молити Бога, щоб виновники розкаялися у тому ганебному для нашої землі злочині, бо коли сьогодні підіймається рука проти Бога, на святість кам'яного храму, то завтра підійметься та сама рука на храм, котрим є життя людини. Історія подає нам аж надмір доказів. »

Під поламаним дахом знайшли місце близько 20 людей. Як колись, в часах Ісуса зігрівалися від холоду тримаючи в руках запалені лампи. В їх світлі можна було побачити вівтар, а у його підніжжя маленькі ясла з фігуркою немовляти Ісуса. Ні холодний вітер, який дув від Дніпра, ні убогість зруйнованого храму не могли забрати радості у тісно згуртованих у колі біля ясел парафіан. Вони створювали живий храм з людських сердець.

В селі Дніпрове (історична назва Ямбург) по вулиці Центральній, 75 залишились величезні фундаменти, залишки славного храму, який був знесений за рішенням радянської влади у 1985 році. На цій території місцева влада планує зробити спортивний майданчик, майданчик для розваг, громадський центр. Чітко притримується плану розбудови села від 1981 року Новоалександрівська сільська Рада (в генеральному плані розбудови села не було місця для храму, тому його через чотири роки знесено аж до землі. Потрібна була земля для громадських розваг. Поряд залишилась частина церковної території, встелена могилами предків баварських німців та їх священиків).

Коли храм стояв і пустував, віруючі тайкома приходили і прибирали. Білили стіни, прикрашали квітами. Проте ніяк не могли ті декілька осіб протистояти руйнуванню. «Не підіймайте руки на храм! По цій землі Бог ходить» - голосила покійна мати Галини Іеллензеер.

Сьогодні міська рада надалі налаштована добиватися виконання свого «генерального плану». Частину церковної території два місяці тому вночі незнана організація захопила для себе, при мовчазному сприянню сільської ради. Архітектор готує проект приватного будинку для «таємничого хазяїна» на останках культових поховань. Влада мовчить.

На численні звернення католицьких мешканців села і протести католицького єпископа Саніслава, місцева влада відповідає так, ніби живемо ще при радянському режимі, а не у вільній Україні. Конституція, яка гарантує право на вільне віросповідання видно не діє у селі Дніпрове, якщо католики не можуть безпечно збиратися у храмі. Указ Президента про повернення культових будівель їх законним власникам від 04.04.1992р. не має сили. Європейська конвенція з прав людини ратифікована Україною 11.09.1997 року сельською радою не зобов'язує. Видно у них є свої можновладці, свої порядки.

У скривджених і принижених в своїх релігійних правах і правах національної меншини залишається єдиний спосіб захисту: молитися і говорити. Надіємось, що «та земля по якій Бог ходить» залишиться благословенною на благо людей і села Дніпрове.

Інформація дієцезіальної курії Харківсько-запорізької Римсько-католицької Церкви.