Інтерв'ю з братом Григорієм, опікуном гурту «Кана» ведуть Катажина Цуджіх та Уршуля Ягєлло
Де почалась історія «Кани»?
У Києві. Історія почалась на місці, де взагалі не було храму, тільки маленька каплиця. Там ввечері, після Служби ми вели прославлення. Грати і співати потрібно було мені, бо людей було не більше, ніж нас тут тепер. Ми дуже молилися, щоб Бог дав нам музикантів. Протягом місяця виникла група, яка сьогодні і складає гурт «Кана». Всі вони мають музичну освіту. Найбільший стаж має барабанщик, він має 39 років, а грає з 7 років. Цікавий той факт, що під час війни у Афганістані, він грав в такому гурті «Сорокова Армія». Вони грали тим, які тільки повернулися з фронту й лежали в шпиталю без руки, без ноги. Так вони бажали їх якось розвеселити…
Якою є ваша музика?
На платівці чуємо вплив українського фольклору. Люди кажуть, що це відчувається, що ця музика є наша, що то є ритми, мелодії типово вкраїнські. Чуємо, що це не є американські ксерокопії якогось гурту чи напрямів. Нова платівка трохи відрізнятиметься. Вже маємо 10 композицій…
Чи Ви відповідаєте за гурт в духовному й музичному значенні?
Так, я взагалі відповідальний за весь гурт. Але складають все музиканти, вони професіонали (наприклад, Женя грає в опері в Одесі, Саша грав раніше в президентському фольклорному ансамблі України). Це люди, яких важко вчити музиці, хоча часто композиції з'являються безпосередньо під час молитви. Так було, наприклад, з першою композицією на платівці «Хоп шігі рігі». Тексти пісень переважно мають біблійний зміст, хоча це не цитати від крапки до крапки, але спираються на Біблії. А музику так насправді пише кожний з членів гурту.
А чому «Кана»?
Ааа, добре питання! Ми подумали, що ми граємо радісну музику, трохи схожу на народну, а в Україні дуже часто фольклорна музика має весільні мотиви. Крім того, ми завжди бажали запрошувати людей на концерти, де вони зустрінуться з Ісусом. В Кані Галілейській люди зібралися на весілля, і там Ісус зробив чудо. Це було перше чудо, саме таке радісне. І так само має бути на наших концертах, щоб люди моли прийти, веселитися і досвідчити чудо.
В Польщі є така скринька, до якої вкладають християнську музику…
Так, але у нас інакше. Часто музиканти, які не мають зв'язку з християнством кажуть, що хтось грає музику з «білим текстом», про нас кажуть, що ми граємо фольклор з «білим текстом».
А який вигляд має Ваша місія в Польщі?
Наша ціль – вести діяльність в Україні. Зрозуміло, ми з задоволенням приїжджаємо до Польщі, і ми вдячні Богові за досвід, який дає нам через співпрацю з New Life'm. І це не так, що вони тільки грають, бо вони професіонали, але вони також живуть тим, чим займаються. І для тих музикантів, люди, які бажають робити щось в Україні набагато важливіше є свідоцтво життя, а не те, що хтось прекрасно грає. Ми були змушені попрощатися з одним музикантом з нашого гурту, бо його життя не було християнським. Ми можемо прагнути більшого професіоналізму, є така спокуса, щоб займатися всім з технічної сторони. Але якщо ми маємо бути гуртом, який несе з собою християнство, ми не можемо обманювати. Це відчувається, коли хтось тебе обманює. Люди це відчувають. І ми мусимо міцно триматися правди. Ми прийшли до внеску, що не можемо втратити те, що в нас є найкраще, що дає нам Бог. Те, що відчувається в повітрі. Бо можна грати краще чи гірше, але в повітрі є щось, що музика несе з собою…
А в якій формі відбуваються концерти? Чи це свідоцтво дається безпосередньо?
Трудно сказати, що воно не є безпосереднє. Це взагалі важко приховати, бо там є саме християнські тексти, що Бог є, що шукає тебе, що бажає вивести тебе з того, що в твоєму житті не є Боже, що знищує тебе.
Тобто під час концерту також відбувається молитва?
Так. Я в цей час нормально виступаю в рясі як ведучий, радію, кричу, молюсь, і саме про це йдеться.
І які люди приходять?
Залежить, на який концерт. Часом нас запрошують католики, протестанти, Місіянські Євреї, часом ми граємо разом з дітьми з гурту «Ковчег Ноя». Зараз протестанти просили нас, щоб ми повели прославлення, ми не знаємо кого вони запросять. Нещодавно ми мали концерт на площі в Одесі, і на концерт приходили всі, хто був в місті. Отож, була величезна кількість людей, які про Бога нічого не чули. І ми давали свідоцтва навернення. Часом наші концерти також транслюються по радіо. Це радіостанції такі відомі – радіо «Колгоспник», а також в такому екуменічному, яке ведуть протестанти. Бог так це відкриває, і ми відчуваємо, що Він того бажає.
