17 червня, виповнилось 100 років з дня народження о. Серафіна Кашуби. Капуцин о. Серафін був одним з небагатьох римо-католицьких священиків, які діяли на території колишнього СРСР. Апостол спочатку всієї Волині, а потім і всього СРСР, о. Серафін більшу частину свого життя присвятив мандруючому душпастирству. Львів, Рівне, Поділля, Крим, Алма-Ата, Караганда, Алтай, Ташкент, Сибір, Москва, Ленінград, Прибалтика… - ці, та десятки інших місцевостей потайки об’їжджав священик, всюди служачи людям, які потребували духовної опіки.
З початком Другої Світової війни, світ, у якому народився і виріс о. Серафін, перестав існувати. Йому на зміну прийшов світ війни і тоталітаризму. О. Серафін був свідком арешту багатьох священиків. Після війни більшість римо-католицького духовенства було депортовано до Польщі. О. Серафін опинився перед важким вибором: виїхати у Польщу чи, наражаючи своє життя на постійну небезпеку, залишитись у СРСР.«Його особисті листи свідчать про сильну внутрішню боротьбу - лишитись, чи поїхати. Але багато людей просили його: «не лишай нас», і він залишився», - розповідає віце-постулятор беатифікаційного процесу о. Серафіна д-р Канонічного Права о.Роберт Цєліцький OFMСap.
О. Роберт також зазначив, що зараз триває другий етап беатифікаційного процесу Слуги Божого о. Серафіна Кашуби. Матеріали, зібрані на дієцезіальному рівні, відправлені у Ватикан, де їх розглядає Конгрегація у справах канонізацій. Наразі Конгрегація дала дозвіл на ексгумацію останків тіла о. Серафіна, які покояться на Яновському цвинтарі у Львові. Вони будуть перевезені до Вінниці, де їх вмурують у стіну капуцинського храму Матері Божої Ангельської.
Нині ж капуцини відзначають 100-річчя з дня народження Слуги Божого о.Серафіна. З цього приводу, 17 червня, у день його народження, у Вінниці відбулась конференція, присвячена постаті капуцина, який десятиліттями, ризикуючи власним життям, служив Церкві. З доповіддю про життя і чесноти о.Серафіна виступив о.Роберт Цєліцький OFMСap, який безпосередньо бере участь у беатифікаційному процесі.
Зокрема о. Роберт розповів про кілька десятиліть життя поза радянським законом о. Серафіна Кашуби. Після закриття у 1959 р. храму у Рівному, о. Серафін, без прописки і дозволу на служіння, був душпастирем вірних на території усього СРСР. Протягом цього часу о. Кашуба пережив наклепи, заслання, ув’язнення у психіатричних закладах, постійне скитання та переховування. А ще були підпільні Меси, сповіді, вінчання, катехези, і все те, що є у житті будь-якого священика, лише з тією різницею, що кожна з цих відправ для нього могла завершитись арештом. А головне - була любов до Бога і бажання виконати Його волю. Саме це змусило о. Серафіна нести людям Добру Новину, не зважаючи ні на що. Він служив усім потребуючим, був відкритий до усіх людей, без огляду на національність і конфесію. Помер о. Серафін 19 вересня 1977 р. у Львові, у помешканні людей, яки дали йому нічліг. Його знайшли мертвим перед розкритим бревіарієм. На могилі о. Серафіна у Львові викарбувані біблійні слова з послання апостола Павла, які мандруючий капуцин вповні реалізував у своєму житті: «Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти» (1Кор 9,22).
Вінницькі капуцини вважатимуть за честь зберігати у своєму храмі мощі Слуги Божого о. Серафіна. «Нам це личить, як найближчій родині, адже капуцини, як орден, є духовною родиною», - сказав в інтерв’ю CREDO о. Юстин Русін, настоятель вінницького храму Матері Божої Ангельської. «Наразі у Львові немає капуцинів. Обидва капуцинські храми зайняті іншими конфесіями. Не маючи можливості повернутись до Львова, ми хочемо перенести мощі о. Серафіна у Вінницю, де є жива капуцинська родина. О. Серафін був людиною євангелізації і апостольства. Він не залишив Церкву на цих теренах, Церкву у мовчанні, Церкву у переслідуванні. Маємо надію на його постійне заступництво у євангелізації», - завершив о. Юстин.
Після урочистої Меси з нагоди 100-ої річниці з дня народження о. Серафіна, міністр віце-провінції братів менших капуцинів в Україні о. Гжегож Романович сказав: «Сподіваюсь, що цей культ о.Серафіна надихне нас, пастирів, не перебувати у спокої, а, за прикладом о. Серафіна, йти і шукати овець. Зараз, як і тоді, є багато овець, котрі не приходять самі, і ми не будемо мати справжньої радості, поки не почнемо йти за ними». Також о. Гжегож, звертаючись до єпископа Кам’янець-Подільської дієцезії Леона Дубравського, який очолював урочисту Месу, запевнив, що брати-капуцини є завжди у його розпорядженні.
Католицький часопис Credo
