на першу контакти на першу

К А П У Ц И Н С Ь К І    М І С І Ї

Провінцію Чаду та Центральноафриканської Республіки створює братерська спільнота з 74 братів капуцинів, які приїхали з Італії, Франції, Польщі, Канади, Швейцарії, Ефіопії, а також з перших місцевих братів священиків з Чаду та Центральноафриканської Республіки. Найстаршому з місіонерів 83 роки, а наймолодшому – 29 років. Брати працюють в 6 дієцезіях: Горе, Моундоу (Чад), Боуар, Боссангоа, Бербераті та Бангуї.

Служіння місіонерів реалізується в цих двох країнах і є подвійним викликом, оскільки вимагає знання місцевої мови. В Центральноафриканській Республіці обов'язковою є мова Санго, в свою чергу на півдні Чаду користуються мовами Мбоум та Нгамбаї.

Сьогодні на території Віце-Провінції працює 15 місіонерів (14 ченців-священиків та 1 брат), а також 1 священик готується до виїзду на місії, беручи участь у річному курсі французької мови в Парижі.

Господи, нехай прийде Царство Твоє.
Дозволь, щоб Добра Новина огорнула увесь світ, дійшла до всіх народів,
до людей всіх рас та мов, до кінців землі. Благослови місіонерів Твоєї Церкви.
Дай їм відвагу та здібність віддавати самих себе у жертву, щоб здобути для Тебе всіх людей.

Благослови, Господи, всім, які допомагають місіям, щоб служили Тобі всім серцем. Благослови також і тих, які ще не стали християнами. Просвіти їх серця, щоб прийняли Слово Твоєї любові. Амінь.

У травні 1936 року фашистська армія Італії зайняла Ефіопію, оголошуючи цю незалежну державу своєю колонією – такими на той час були амбіції європейських імперій. Італійська влада, аби зміцнити свою присутність в цій країні, постановила якнайшвидше всіх іноземних місіонерів замінити італійськими. Отож, слідом за військом до Ефіопії прибували духовні особи. Тільки капуцинів, яких в той час вислано до Ефіопії, було понад сто братів. Французи, яких вигнали, зі сльозами в очах поверталися до Європи. Один з них, отець Дієго, поїхав відвідати щораз більш відомого в світі італійського співбрата, стигматика, отця Піо. Він, в свою чергу, вислухавши жалі місіонера, відрік: “Так, так, відваги, отець Дієго, відваги! Незабаром ви знову поїдете на місію, тим разом до Екваторіальної Африки... Там вас чекає багато праці”.

Фактично так і відбулося, дуже швидко їм віддали територію теперішньої Центральноафриканської Республіки та південного Чаду.

Чисельність католиків цілий час збільшувалась. Новостворені місії та катехетичні пункти все густіше покривали простір, де вже проводилось душпастирство. Відновилась ситуація з попередніх років: вже не вистачало людей! Тоді з допомогою прийшла французька провінція капуцинів з Сабаудії, підкріплюючи ряди братів.

З часом сюди для допомоги прибули також кілька братів з Генуї, однак їх присутність не була постійна.

Минає час, не вистачає сили. Французи вже працювали на той час в Чаді, Ефіопії, Джібуті, Туреччині та на Мадагаскарі. Отож в 1964 році єпископ Леон отримав допомогу від капуцинів в Пармі.

Вже підростало друге покоління християн, треба було думати про самоврядування Церкви в Центральноафриканській Республіці. Тоді отець Умберто розпочав форму навчання для катехетів. Це допомогло вирішити проблему. Також засновували семінарії для кандидатів до священства. Минув час, коли Апостольська Столиця створила дієцезію в Боуар. Першим її єпископом став о. Армандо Джанні з Генуї.

Через два роки присутність капуцинів була підкріплена братами з провінції Косенца та Венеції.

Настав час, коли польські брати вирушили в напрямку цих територій. У 1986 році, коли провінціалом був отець Целестин Гіби, від капуцинів з Генуї до Кракова прийшла пропозиція співпраці. Першим туди був посланий отець Ришард Модельський. Пізніше щорік туди приїжджали інші.

Сьогодні там є 14 капуцинів з Польщі. Але більш важливішим є те, що формацію проходять вже кілька десятків місцевих мешканців з Центральноафриканської Республіки та Чаду – про це власне і йдеться, щоб колись залишити весь цей місіонерський спадок в руках місцевих братів. Це стає нагодою для об'єднання сил і свідоцтва братерського життя в міжнародних спільнотах.

Починаючи з 1937 року по сьогоднішній день на цій території побувало не менш, ніж 304 капуцинів, а в теперішній час в Центральноафриканській Республіці та Чаді працює 90 капуцинів: 32 італійця, 18 французів, 14 поляків, 7 канадців, 1 швейцарець, 1 аргентинець та 17 африканців. На тимчасову допомогу в місійній праці прибували брати з таких країн як: Бразилія, Перу, Мальта, Іспанія, Словенія, Ефіопія, Австралія. Отож це була вагома допомога. Вони сіють – Бог зрощує.

developed by: X-group